Кістяківський Юрій Богданович
1900-1982рр.
Видатний фахівець з фізичної хімії Юрій (Георгій) Кістяківський народився 18 листопада 1900 року в Києві, в родині професора Богдана Кістяківського.
Багато років по тому він згадував: «Мій батько, соціолог, виглядав на межі століть, як «біла ворона». Його праці, присвячені проблемам людини, були непопулярним предметом у Російській імперії того часу. Ці питання просто нікого не цікавили».
Вихований у патріотичній українській сім’ї, Юрій Богданович не прийняв більшовицького перевороту. Після жорстоких визвольних змагань за волю України Юрій був заарештований більшовиками, але зумів утікти до Німеччини. Там вступає до Берлінського університету, у 1925 році отримує ступінь доктора. А далі його дорога веде до США, де сходить і його світова зірка. Юрій отримує пропозицію про співпрацю від Прінстонського університету. Монографія про фотохімічні процеси (1928) принесла молодому дослідникові визнання в науковому світі. Наступні кілька років Георгій провів у лабораторіях Гарвардського університету, продовжуючи свої наукові пошуки. Він стає професором Гарварду (1933), дійсним членом Американської Академії наук, а пізніше її віце-президентом.
З початком війни уряд США залучив нашого талановитого хіміка до «Манхеттенського проекту» — атомної програми, а також до складу Американського Комітету Національної оборони (1944-1945). Кістяківський керував відділом вибухових речовин атомних лабораторій в Лос-Аламосі, зокрема, розробив детонатори до перших американських атомних бомб. Згодом він стверджував, що взятися до цієї роботи його змусив страх перед пануванням у світі нацизму. Характерно, що більшість учених, у тому числі Ю.Кістяківський, після завершення «Манхеттенського проекту» присвятили своє життя боротьбі з його наслідками.
Після завершення II Світової війни він повертається до Гарварду й очолює там університетську кафедру хімії, аз 1957 року стає спеціальним радником президента США Дуайта Ейзенхауера з питань науки і технологій.
Згодом остаточно розчарований у грі під назвою «велика політика», у 1976 році він опублікував свої щоденники під назвою «Вчений у Білому домі». Книгу тривалий час вважали одним з політичних бестселерів з життя Білого дому. На початку 1968 року Кістяківський на знак протесту проти війни у В’єтнамі зрікається всіх державних посад. Він розриває свої зобов’язання перед Комітетом оборони і присвячує всю свою енергію та час, щоб запобігти всесвітній ядерній катастрофі. За словами вченого «ядерна війна буде останньою епідемією, якої зазнає людство, й від неї немає порятунку, хіба що не допустити до такої війни взагалі». Юрій Кістяківський вважав, що творення наукового й технічного знання залежить від фінансової підтримки державою найкращих науковців, до голосу яких треба прислухатися в різних сферах наукових потреб. Він очолює Раду за створення у світі гідних умов для життя людини.
Юрій Кістяківський — це фізик і хімік зі світовим ім’ям. Його дослідження і відкриття з проблем кінетики реакцій у газовій фазі, структури поліатомних молекул, термохімії органічних сполук, особливостей детонаційних хвиль стали цеглинами фундаменту світової науки. Він був автором понад 150 наукових публікацій, членом наукових товариств та академій різних країн, номінант десятків почесних наукових звань. За свою наукову діяльність учений отримав одинадцять почесних докторатів, удостоївся майже всіх головних нагород Американського хімічного товариства, був обраний членом Національної академії наук (1939), одержав у 1946 році від президента Трумена медаль «За заслуги», від президента Ейзенхауера в 1961 році— медаль Свободи, а від президента Джонсонав 1967 році — національну медаль науки.
Велика Британія нагородила його в 1948 році Королівською медаллю заслуг «За справу Свободи». Юрій Кістяківський любив жартувати, що він — ходяче втілення теорії діда та батька про права людини та їх недоторканність. Саме в особі Юрія та його дочки втілилися ці віковічні сподівання багатьох відомих і забутих славних українців на те, що права та гідність українського народу таки будуть поціновані й захищені у світі. Юрій Кістяківський пішов із життя 7 грудня 1982 року, але його донька Віра (1928 р. н.) продовжила батькову справу: професор фізики Масачусетського інституту технології з 1963 року, автор понад сотні наукових праць у галузі експериментальної ядерної фізики, експериментальної фізики високих енергій та астрофізики, член Американського фізичного товариства, обиралась до Ради Американської асоціації розвитку науки (1987-1989).
Знаний і шанований був Юрій Кістяківський поза межами землі, яка його народила. Забутий лише на Батьківщині. Немає його імені ні в довідниках, ні в енциклопедіях. Майже нічого не написано і про родину. Бурхливі події розкидали родину в різні боки. Різними й нелегкими дорогами водило Кістяківських життя. Відродити добру наукову справу династії Кістяківських — справа національної честі українців.
Немає коментарів:
Дописати коментар